Українське Державне Підприємство Поштового Зв`язку
На головну сторінку Електронна пошта Мапа сайту

У довоєнний період, Наркомат зв'язку, а в Україні це був уповноважений зв'язку, своїх транспортних контор не мав. Але автотранспорт, як один із зручних засобів зв'язку, вже упроваджувався в органах зв'язку. Автомобіль виявився хорошим засобом доставки посилок, газет, не тільки між Крещатиком, 26, де розміщувався Головпоштамт, і залізничним вокзалом, але і між містами, витісняючи поштові карети, а в деяких районах, навіть волів, що возили пошту між селами і райцентрами.

Із зростанням нашої автопромисловості автомашини стали одержувати і підприємства зв'язку, поштамт, центральний телеграф та інші. Із зростанням машин виникла інша проблема – їх утримання. Зрозуміли, що тримати автомашини окремо – це ціла проблема. Потрібен водій, бензин, і все інше пов'язане з ними. І ось тоді вирішили об’єднати їх в один колектив для кращого їх обслуговування і експлуатації.

У 1939 році почалася робота по механізації підприємств поштового зв'язку і створенню в областях, краях і республіках транспортних контор В тому ж, 1939 році, був побудований на той час унікальний гараж, де був бокс для стоянки 40 автомашин, оглядові ями, мийка і майстерня для ремонту пересувного складу, кузня, душова, туалет, невеликий цех вулканізації по ремонту камер і покришок і, найголовніше, бензоколонка для заправки автомобілів.


Таких гаражів по Києву тоді окрім гаража Раднаркому не було. Ремонтна група була невеликою, але вона справлялася з своїми обов'язками. Цей гараж був названий Транспортна контора уповноваженого зв'язку УРСР. Укомплектовувався водійський склад, розроблялася нова сфера обслуговування. Гараж зв'язку повинен був бути основною базою в обслуговуванні підприємств зв'язку, населення міста. Але Вітчизняна війна припинила його зростання і діяльність, а в період фашистської окупації будівлю гаража німці використовували під гараж своїх автомашин.

У 1945-1955 р.р., після війни, транспортна контора зв'язку Уповноваженого народного комісара зв'язку по УРСР почала відновлюватися. Начальником призначили Сафроновича Данила Олександровича. Одержували списані після фронту машини, як наші ГАЗ-АА, ЗИС-5, так і трофейні Ford.

Транспортна контора зв'язку в період керівництва Сафроновича Д.О. майже відновила свою репутацію. У 1947 році в її склад передали Річкову флотилію зв'язку. У її складі було 2 великих і декілька швидкісних скутерів. Вже на період 1946–1947 р.р. транспортна контора обслуговувала Київський головпоштамт (Крещатик, 5) по 7 міським маршрутам :

1 маршрут – Поштамт –ЖДО – Поштамт - Страхпошта
2 маршрут - Печерський район, Телички.
3 маршрут - Деміївський район, Червоний трактир (р-н ВДСГ УРСР)
4 маршрут - В.Житомирська, Мельника, Сирець
5 маршрут - Подільський р-н., 12 лінія Пуща-Водиці
6 маршрут - Брест-Литовське шосе, село Борщагівка
7 маршрут - Передмостова Слобідка, Соцмістечко (Дарниця)

Це, в основному, ті маршрути, по яким автомобілі доставляли пошту всередині міста. Крім того, возили пошту по області по маршрутам:
  • Київ – Бровари – Семипілки - Літки
  • Київ – Обухів – Григорівна - Кагарлик
  • Київ – Васильків - Гребінки
  • Київ – Димер – Іванків – Козаровичі
  • Київ – Бориспіль - Переяслав - Хмельницький

Транспортна контора всі маршрути обслуговувала на автомашинах ГАЗ-АА, потім ГАЗ-ММ. Основне завдання – це доставка посилок з поштових відділень на вокзал і назад. З 1947 року конторі зобов'язали обслуговувати ОПП Жуляни, спец зв’язок, фельд.зв’язок та інші підприємства і контора стала поповнюватися новими машинами ГАЗ ММ, стала збільшуватися диспетчерська служба.

Транспортна контора збільшувала свій потенціал транспортника не тільки при уповноваженому зв'язку, але і при виконкомі Залізничного району м. Києва. Підприємство отримало свій статус. Автомобілі почали залучати і для потреб району. Чотири автомобілі ЗІС-5 були мобілізовані в "Київпаливо" на вивезення дров з Тетерівського лісу на залізничну станцію "Спартак". Транспортна контора розросталася. Для очищення поштової скриньок одержали нові триколісні мопеди. Але вони не витримали навантаження і незабаром їх замінили на Москвичі і фургони з дерев'яними кузовами.

З призначенням у 1955 році на посаду начальника Хачатура Аршаковича Оганесяна виникала нова проблема: якщо у попередників були завдання зібрати машини, то тепер постало питання де їх зберігати. Автомобілі вже стали ставити на тротуарі навколо гаража, на що скаржились мешканці навколишніх будинків - про цілодобовий шум, про непрохідність по тротуарам. І Хачатур Аршакович почав наполягати на розширенні території для стоянки машин.

Територію виділили на Теличках в іншому кінці міста, в Печерському районі. На новому місці, де колись було болото довелося будувати майстерню, кузню, оглядові ями при виїзді, диспетчерську, бензоколонку, мийку, котельню. В колектив контори влили гараж СМУ зв'язку. Це були самоскиди, і бортові автомобілі. Цю колону відразу ж перевели на Теличку. Бортові машини вдень возили вантажі, увечері і вранці ставлячи будки, людей - робочих з периферії на роботу в СМУ.

Незабаром після зими 1963 року перевели і всі поштові машини з вул.Островського, залишивши там тільки легкові автомобілі. У гаражі почала працювати громадська комісія з безпеки руху. Вона виконувала об'єм роботи теперішньої служби безпеки руху і складалась з дружинників-автоінспекторів. Комісія підприємства була однією з найкращих в районі і неодноразово одержувала премії від Міністерства зв'язку і заохочувалась ДАІ міста.


На Теличках разом з організацією БД був організований медпункт огляду водіїв. Для цього був поставлений новий фінський будиночок, де організували медпункт і кімнату відпочинку водіїв.
В 1966 році начальником Транспортної контори Миіністерства зв'язку став Ігор Борисович Постолов. Він добре знав хворобу колективу - роздвоєність і прикладав багато зусиль для його воз’єднання. Для кращого управління пересувного складу всі машини по роду роботи були розділені на колони. Ігор Борисович все ж таки домігся дозволу на будівництво нового гаража. Майданчик знайшли, склали проект. Разом з цим питанням вирішувалися і щоденні справи, кількість транспорту збільшувалась, об'єм робіт зростав.
По вул. Народного Ополчення, 13 було розпочато будівництво великого гаража. П'ять років пішло на будівництво.
У 1978 році державна комісія прийняла від будівельників і дала добро на експлуатацію головного адміністративно-виробничого корпусу разом з допоміжними спорудами, необхідними для нормальної виробничої діяльності підприємства (інженерні мережі, будівлі, трансформаторної підстанції, складів матеріалів, контрольно-технічного пункту, комплексу автозаправної станції). Напередодні Конституції 1978 року відкрилися ворота нового унікального гаража. Відбулося довгоочікуване, колектив об’єднаний в одне ціле, всі автомобілі на стоянках під дахом.


Маючи такий гараж, нову автотехніку колектив виконував всі поставлені перед ним завдання, як по обслуговуванню підприємств зв'язку, так і в сільському господарстві по вивезенню сільгосппродуктів, куди мобілізувалися автомобілі. Неодноразово колектив виходив переможцем в республіканських і всесоюзних змаганнях, одержував перші премії і перехідні червоні прапори.


Транспортна контора одержала новий статус в 1978 році як Автобаза Міністерства зв'язку УРСР - самостійне транспортне підприємство з кількістю робочих більше 1000 чоловік і автомобілів більше 750 одиниць. До середини восьмидесятих років було в основному закінчено капітальне будівництво на майданчику автобази Міністерства зв'язку.

Проте до моменту введення в експлуатацію нових виробничих потужностей колектив автобази Міністерства зв'язку зіткнувся з новими проблемами: виникла необхідність додаткових капітальних вкладень для поліпшення технологічного процесу ремонту, технічного обслуговування і експлуатації пересувного складу.

У 1987 році напередодні перебудови автобаза увійшла до об'єднання "Київський поштамт" і колектив зміг сам вибрати собі начальника. Ним став Віталій Андрійович Падун.

Було поставлено завдання будівництва і до 1993 року виконані роботи на наступних об'єктах :
1. Для забезпечення роботи ремонтної майстерні і здійснення агрегатного методу ремонту автомобілів споруд склад агрегатів, обладнаний стелажами для кріплення агрегатів і механізмами для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт.
2. Введено в експлуатацію будівля ремонтний-механічних майстерень з допоміжними цехами.
3. Введення в експлуатацію будівлі РММ дало можливість вирішити одне з най хворобливіших питань життя автобази – питання ремонту і механічного обслуговування автомобілів.
4. Побудовано і введено в експлуатацію 3-х поверхова будівля КТП, що дало можливість поліпшити роботу підприємства відразу в декількох напрямах:
а) технічна служба одержала в своє розпорядження сучасний контрольно-технічний пункт на два потоки, обладнаних всім необхідним для якісної перевірки автомобілів при виїзді і заїзді з лінії.
б) на другому поверсі КТП розмістилася диспетчерська разом з медичним пунктом перевірки стану здоров'я водіїв. Покращали умови роботи диспетчерів, медичних працівників і водіїв.
в) на третьому поверсі розмістилися відділи по роду служби пов'язані з відвідинами сторонніх відвідувачів (відділи кадрів і постачання).


Велика увага приділялася і поліпшенню роботи по технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів. До 1985 року було в основному закінчено оснащення ремонтної майстерні устаткуванням для ремонту автомобілів (верстати, підйомники, інструмент). Були закінчені роботи по монтажу устаткування і організації роботи на ділянках ТО -1 автомобілів (на два потоки) і малярного відділення (оснащеного сучасними на той час імпортними камерами фарбування і сушки автомобілів).

Виникла необхідність розширення підприємства і в 1985 році було одержані під реконструкцію і розширення земельна ділянка площею 1,7 га. Продовжилися роботи по поліпшенню роботи ремонтної майстерні :
  • до 1990 року було введено на експлуатацію ковальське відділення, оснащене сучасним устаткуванням, що працює на природному газі.
  • до 1991 року було закінчено переоснащення зони ТО -2 вантажних автомобілів (замість застарілих підйомників виробництва Польщі) були встановлені вітчизняні гідравлічні підйомники вантажопідйомністю 8 т., що відрізняються високою надійністю і зручностями в обслуговуванні автомобілів.
  • придбаний комплекс верстатів для ремонту і відновлення колінчастих валів і блоків циліндра двигунів. Верстати встановили в побудованому для цих цілей приміщенні.
  • побудований новий цех ремонту двигунів, що дало можливість поліпшити роботу ремонтних робочих і водіїв при ремонті двигунів автомобілів.
  • для підвищення якості зварювання і зменшення термінів простою вантажних автомобілів був побудований зварювальний цех вантажних автомобілів.
  • на початку 90-х років відбулася остаточна відмова від метода зварювання кузовів автомобілів за допомогою ацителенової газозварки. Всі пости зварювання автомобілів були обладнані пристроями для виробництва зварювання в середовищі вуглекислого газу.
Адміністрація підприємства спільно з профспілковим комітетом приділяє постійну увагу і рішенню соціальних питань.
З найбільш значущих останніми роками можна відзначити такі дії адміністрації і профкому:
  • був, введений в експлуатацію житловий будинок по вул. Солом’янській, що дало можливість поліпшити житлові умови близько 30 працівників підприємства.
  • було направлено на будівництво житла в Главкиївміськбуд 5 працівників підприємства строком на 3 роки. Це дало можливість поліпшити житлові умови за рахунок підприємства 5 працівників.
  • організований садівничий кооператив в Баришевському районі, 35 працівників підприємства одержали дачні ділянки.
  • протягом багатьох років підприємство орендувало для своїх працівників базу відпочинку на березі Канівського водосховища в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району.

    З 1996 року, в зв’язку з реорганізацією в системі доставки пошти, передачею функцій перевезення пошти по Україні з залізничного на автомобільний транспорт, автобаза була виділена в державне підприємство „Укрпошта”, а в 1999 року підприємство було реорганізовано в Дирекцію „Автотранспошта” УДППЗ "Укрпошта".



    На сьогоднішній день „Автотранспошта” має на балансі 403 автомобілі і виконує перевезення поштових вантажів у всі області України, Автономну Республіку Крим, а також в м. Брянськ Російської Федерації, доставку і обмін пошти з відділеннями зв’язку в м. Києві, виїмку кореспонденції з поштових скриньок, інкасацію та доставку пошти підприємствам і організаціям по системі МСП, перевезення періодичних видань з цехів ДП „Преса”, доставку преси і товарів в кіоски „Союздруку”. Річний обсяг перевезень складає понад 15 млн. км., поштових перевезень – 250 тис. тон.



    Для відстеження руху автомобілів, задіяних на магістральних перевезеннях поштових відправлень та вантажів, диспетчерська служба підприємства використовує систему диспетчеризації транспортних перевезень, яка дає змогу дає змогу відстежувати рух автомобілів за заданим маршрутом і фіксувати всі відхилення від нього не відволікаючи водія від керування автомобілем.


    У дирекції „Автотранспошта” працює сучасна ремонтна база з повним комплексом ремонтно-відновлювальних робіт, необхідна для технічного обслуговування та ремонту рухомого складу. Всі автомобілі зберігаються на стоянках, які забезпечені освітленням, теплом і охороною. Для проведення технічного обслуговування та ремонту автомобілів пости ТО та ПР обладнані необхідним устаткуванням для проведення робіт.

    При відділі безпеки руху створена і постійно працює комісія громадьського контролю за станом безпеки дорожнього руху до складу якої входять як інженерно-технічні працівники так і водії з багаторічним досвідом безаварійної роботи. Особливу увагу працівники відділу безпеки руху звертають на навчання та стажування водіїв. Розроблені програми для навчаня та приймання екзаменів по охороні праці, техніці безпеки та безпеки дорожнього руху.

    У 2003 – 2006 роках дирекція „Автотранспошта” виборювала почесне звання „Лідер транспортної галузі”.

  • © 2002-2008, Укрпошта
    Дизайн: НАІР
    Розробка: Віадук-Телеком