 | На службі державі і народу
Географічні, адміністративні, демографічні та поштові відомості про Херсонську область
Площа 28,5 тис.кв.км, 4,7% від території України (8-ме місце за територією серед областей держави). Утворена 30 березня 1944 року. Протяжність території з півночі на південь – 180 км, із заходу на схід – 258 км. Відстань від Херсона до м.Київ:
- залізницею - 664 км
- шосейними дорогами - 584 км.
Обласний центр - м.Херсон, заснований Указом російської імператриці Катерини ІІ 18 червня 1778 року на місці більш давнього укріплення і поселення запорозьких козаків.
Адреса облдержадміністрації: 73003, м. Херсон, площа Свободи,1. тел. (0552) 42-40-50.
Херсонська дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» (ХД УДППЗ «Укрпошта»): 73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 41. тел. (0552) 49-82-04; e-mail: OPER_HERSON_POST@ukrposhta.com
 Будинок зв’язку, у якому розташовані апарат управління Дирекції, Поштамт, ВПЗ-3, інтернет-пункт, дільниця "Кур’єрська доставка". Жовтень 2007 року.
Географічні дані
Область розташована на півдні України в Причорноморській низовині, у степовій зоні, пониззі течії ріки Дніпро. Омивається Чорним і Азовським морями, а також Сивашем (Гнилим морем). На території знаходиться утворене греблею Каховської ГЕС Каховське водосховище. Територією області протікає 19 річок. Найбільші ріки: Дніпро довжиною по території області 178 км, Інгулець довжиною 180 км.
Клімат помірно-континентальний, посушливий. Середньорічні температури: літня +22,4°С, зимова -2,1°С. Максимальна літня температура +40°С, зимова -31,5°С. Тривалість безморозного періоду в середньому 179 днів на рік. Середньорічна кількість опадів від 300 до 420 мм. Вегетативний період триває 200 днів. Північ Херсонщини розташовується здебільшого на південних чорноземах з лесовим підґрунтям. На півдні вони переходять у темно-каштанові і каштанові ґрунти, які іноді чергуються із солонцями. Для узбережжя Чорного та Азовського морів характерні солонці та солончаки.
Кордони
Херсонщина межує на півночі - з Дніпропетровською, на сході - із Запорізькою областями, на південному сході Державним кордоном по Азовському морю – з Російською Федерацією, на півдні по Сивашу і Перекопському перешийку - з Автономною Республікою Крим, на заході і північному заході - з Миколаївською. Територією області проходить Державний кордон протяжністю 458 км; в тому числі 350 км - по Чорному і 108 км по Азовському морях. На кордоні розташовано 4 пункти пропуску: авіа, річковий порт, морські порти м. Херсона і Скадовська.
Адміністративно-територіальні одиниці і поштові мережа та обслуговування
Кількість адміністративних районів - 18: Бериславський, Білозерський, Великолепетиський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Високопільський, Генічеський, Голопристанський, Горностаївський, Іванівський, Каланчацький, Каховський, Нижньосірогозький, Нововоронцовський, Новотроїцький, Скадовський, Цюрупинський, Чаплинський.
В області 9 міст, з яких 3 – обласного підпорядкування (м. Херсон, Нова Каховка та Каховка) і 6 районного - (Берислав, Генічеськ, Гола Пристань, Скадовськ, Таврійськ, Цюрупинськ), 30 селищ міського типу, 657 сільських населених пунктів, які об’єднані у 260 сільських рад.
Населення області обслуговує 439 відділеннь поштового зв’язку, у тому числі - 15 пересувних поштових відділень, 12 цехів надання поштових послуг, об’єднаних у 6 Центрів поштового зв’язку, а також - цех оброблення і перевезення пошти (ЦОПП). Середньоспискова кількість працівників – 2603 різнопрофільних спеціалістів.
У поштовій Дирекції області діє 5 обласних, 5 міських і 45 районних автомобільних поштових маршрутів, які обслуговують 97 автомобілів із середньодобовим пробігом 10,3 тис. км.
 Ще декілька хвилин і поштові автомашини підуть під завантаження поштовими відправленнями, а відтак – в усі кінці області. Останні інструктивно-напутні слова водіям начальника Центру оброблення і перевезення пошти Тетяни Андріївни Власенко. Грудень 2002 року.
Протягом 2009 року поштовики Херсонської дирекції обробили майже 37 млн. 483 тис. примірників газет і журналів; 12 млн. 809 тис. одиниць письмової кореспонденції; 674,4 тис. посилок; 938,8 тис. вхідних і вихідних грошових переказів; виплатили мешканцям пенсійного віку майже 3 млн. 285 тис. разів пенсію.
Міста обласного підпорядкування і кількість населення
 | Одиниця виміру | Станом на 01 січня 2007 року | Станом на 01 березня 2007 року |
| Херсон | тис. осіб | 312,4 | 311,7 |
| Нова Каховка | тис. осіб | 49,5 | 49,5 |
| Каховка | тис. осіб | 37,9 | 37,9 |
Населення
Станом на 01 січня 2009 р. – 1 099,2 тис. осіб (наявного населення).
Склад:
Міське - 672,0 тис. осіб., або 61,1%;
Сільське - 426,7 тис. осіб., або 38,9%.
Станом на 01 вересня 2009 р. – 1 096,3 тис. осіб (наявного населення).
Склад:
Міське - 669,5 тис. осіб., або 61,0%;
Сільське - 426,8 тис. осіб., або 39,0%;
Щільність населення на 1 кв.км (постійного) станом на 01 січня 2009 р. становить 39 чол.
Національності в області
Особливістю національного складу населення області є його багатонаціональність. На території області проживає понад 115 національностей та народностей.
Національний склад населення в області
(за матеріалами перепису населення, у % до загальної кількості постійного населення)
| Все населення | 100,0 |
| у тому числі: | |
| українці | 82,0 |
| росіяни | 14,1 |
| білоруси | 0,7 |
| татари | 0,5 |
| вірмени | 0,4 |
| молдовани | 0,4 |
| турки | 0,3 |
| кримські татари | 0,2 |
| інші національності | 1,4 |
Херсон… Херсонщина. Знаки порівняно недавніх літ – замість прологу
На Херсонській землі чимало споруд, на яких можна бачити охоронну дошку з текстом “Пам’ятка архітектури. Охороняється державою”. Найдавніші з будівель з’явились в кінці ХVІІІ століття, в той час, коли Херсон тільки зароджувався. Заснований у 1778 році, він повинен був стати оборонним укріпленням та центром суднобудування і торгівлі на Чорному морі.
 Текст Указу імператриці Катерини ІІ про заснування м.Херсона. 18 червня 1778 року.
Спорудженню Херсона приділялось велике значення. За кілька років був розроблений регуляторний план міста, якому притаманні риси чіткої та зрозумілої упорядкованості. Центром була Фортеця. На схід від неї розташовувався «військовий форштадт», на захід – “купецьке місто”, або “грецьке передмістя”, на північ – “обивательські будівлі”, ще північніше – «провіантські млини», а у північно-західній частині – «місто за балкою», або «Забалка». Вулиці, сплановані вздовж Дніпра та розташовані до нього перпендикулярно, – утворювали перші квартали. По лінії берега вулиці прокладені терасами, так були враховані природні умови місцевості. У «купецькому місті» була побудована поштова станція із готелем на другому поверсі і каретною станцією у кучерському дворі, яка, разом із поштовими відправленнями, займалась перевезенням людей.
Фортеця, площею майже 100 га, була розташована поруч з укріпленням Олександр-шанець, яке спорудили ще запорозькі козаки. Вона була самодостатнім комплексом військово-фортифікаційних, громадських та культурних споруд. До оборонної системи входили високі насипні вали, бастіони, равеліни, хрещаті підземні мінні галереї, колодязь, Московська та Очаківська брами з підйомними мостами.
На території Фортеці були, зокрема, збудовані арсенал, палац князя Потьомкіна, Катерининський собор, дзвінниця, монетний двір, казарми, адміністративні та житлові споруди. Уявлення про те, який вигляд мала площа біля Фортеці, надають картина та акварель Ф. Алексєєва “Вид Херсона”. З тих часів залишились лише Арсенал, Катерининський собор та дзвінниця. Збереглись Очаківські та Московські брами, які представляють типовий зразок архітектури класицизму.
Крім споруд у фортеці, з ХVІІІ століття у Херсоні залишилось декілька житлових будинків, Греко-Софійська церква, пам’ятник Джону Говарду. В історію він увійшов під іменем “Джон Говард – філантроп”. Це англійський громадський діяч, лікар-філантроп. У 1784 році Говард вирішує зайнятися лікуванням страшної хвороби – чуми.
У 1789 році він прибуває до Херсона і лікує бідних людей від тифу. Помер від хвороби у 1790 році. Він встиг написати свій духовний заповіт, який доручив доставити в Англію, просив поховати його тіло без всякої розкоші і прочитати над могилою молитву англійською мовою. “Не хочу ні монументів, ні написів, але я хотів би, щоб на моїй могилі поставлено було годинника…”. І тому йому пам’ятник, згідно із заповітом, являє собою сонячний годинник. Пам’ятник було відкрито у 1828 році.
Населення Херсона на кінець XVIII століття становило 10 тисяч осіб. Одначе заснування нових, більш вдало розташованих портів Миколаєва (1789) і Одеси (1794), викликало занепад розвитку Херсона. Він втрачає своє значення головного порту і верфі. Адміралтейство й військове суднобудування переводять до Миколаєва, частину купецьких контор – до Одеси. Різко скоротилося населення міста.
 Герб Херсона із 1803 року у графічно кольоровому виконанні.
У 1803 році Херсон одержує статус губернського центру, а відтак розвивається як торговий порт.
На асигновані урядом кошти у 1806 році споруджується верф торгового суднобудування. Відбувається постійне зростання економічних потреб міста, новий приплив робочої сили, збільшення кількості населення і обсягів будівництва.
Місто із 1835 року змінює своє функціональне призначення – з військового поселення воно стає цивільним. У середині XIX століття починається забудова фортечної планади житловими будинками і спорудами державних установ. Відбувається поступове злиття тіла міста в єдине ціле. Цей процес був відрегульований у генеральному плані Херсона 1874 року.
Із 1901 року, після 30-річної перерви у зв’язку із поглибленням Дніпровського дна, знову відкрились морські ворота міста. Херсон стає значним портом експортування хліба.
Друга світова війна, тимчасова німецька окупація завдали народному господарству й архітектурі Херсона величезної шкоди. Половина житлового фонду була зруйнована, багато будинків опинилися в аварійному стані. У повоєнний період місто було відбудоване, заново споруджені нові промислові підприємства, заклади культури, освіти, житлові масиви.
До жовтневого перевороту 1917 року на Херсонщині було всього три спеціальних школи, в яких навчалось 400 дітей. Тепер у місті створені всі необхідні умови для навчання дітей та виховання їх розвинутими людьми. Створено 52 школи, з кожним роком відкриваються ліцеї. За післявоєнний період подальшого розвитку набуло вище та середнє спеціальне навчання: в області – 8 вищих навчальних закладів, 11 середніх спеціальних та 15 професійних, загалом майже 40 навчальних закладів різних ступенів акредитації і форм власності. Зокрема, у Херсоні діють і морехідний, медичний коледжі, музичне училище, машинобудівний, гідрометеорологічний, кооперативний коледжі. У тому числі у Професійному ліцеї побутового обслуговування випускники шкіл здобувають фах операторів поштового зв’язку.
Тепер Херсон – великий промисловий та адміністративний центр, місто-порт, місто-курорт. Зберігши своє історичне обличчя, він значно змінився: з’явилися нові житлові масиви, міські магістралі, промислові, торговельні та громадські споруди, парки, сквери.
У 1973 році в обласному центрі, на місці пожежного депо, у теперішньому центрі Херсона, було завершено будівництво, а 6 листопада того ж року урочисто відкрито Будинок зв’язку – Херсонський поштамт, у якому, окрім операційного залу і власне поштамту, розташовувалось обласне управління виробничого об’єднання зв’язку Міністерства зв’язку УРСР. А в області у 50-80-х роках минулого століття були побудовані добротні приміщення Бериславського (1954 р.), Великолепетиського (1954 р.), Нижньосірогозьського (1963 р.), Генічеського (1964 р), Каховського (1965 р.), Скадовського (1967 р.), Іванівського (1969 р.), Голопристанського (1970 р.), Новотроїцького (1970 р.), Горностаївського (1971 р.), Верхньорогачицького (1972 р.), Каланчацького (1975 р.), Нововоронцовського (1977 р.), Чаплинського (1977 р.), Цюрупинського (1977 р.), Високопільського (1981 р.), Новокаховського (1983 р.), Білозерського (1987 р.), Великоолександрівського (1993 р.) районних вузлів зв’язку.
Історичний екскурс
Штрихи до античності регіону: екскурс у тисячоліття і давніші періоди
Парадоксальні історія і пам’ять краю. В інших регіонах часи заснування міст і їх давньобуття в основному співпадають. Херсон же і Херсонщина в цьому розумінні вельми особливі і незвичайні. Ось, приміром, відома всьому світові антична географічно-міфологічна назва Гілея. А це, виявляється, не десь у світі легендарна земля, а нинішня Кінбурнська коса на півдні Херсонщини.
Інші історичні скрижалі ще незвичніші і цікавіші. Північне Причорномор’я у прадавні часи – це своєрідний полігон багатьох племен і народів. Тут, за переконанням сучасних учених, жили древні арії – предки індоєвропейських народів, які ще понад 6 тисяч років тому приручили дикого коня, винайшли колесо, лук і побудували перші у світі візки (попередники пізніших колісниць і возів).Кіммерійський воїн у УІІ столітті до нашої ери.  Про перший відомий тодішньому цивілізованому світу народ Причорноморських степів згадує у своїй безсмертній “Одіссеї” античний мислитель і поет Гомер. Цим народом були кіммерійці – воїни і мужні вершники, які наводили жах на могутні держави того часу – Царство Урарту, Ассирію, Лідію. “Колчан його як відкрита могила. Тримають у руках лук і спис; вони жорстокі, немилосердні, голос їх шумний, як море; несуться на конях, вишикувавшись, як один, щоб побитись з тобою о, донько Вавілона”. Це рядки із Біблії пророка Єремії власне присвячені кіммерійцям.
 В атаці скіфський воїн. V ст. до нашої ери. (Реконструкція).
Проте навіть такий сильний народ і його володарювання не пощадила історія. У 670-х роках до нової ери Північне Причорномор’я зайняв споріднений кіммерійцям скіфський народ. Саме скіфи першим із народів Східної Європи встановили контакт із античними греками, або елінами. Мужність скіфів вражала навіть ворогів, це саме вони вщент розгромили досі непереможного іранського (перського) царя Даріваушу (Дарія І), який вторгся у Скіфію зі своїм багатотисячним військом у 513 році до н.е. Він заледве врятувався із 500 вершниками. А ось армія відомого македонського полководця Зопиріона була не тільки розгромлена,
а й із черепа цього верховного стратега скіфи виготовили ритуальну чашу.
За переданнями, воїнами у скіфів були навіть дівчата, котрі стали прототипами амазонок в античній міфології.
Зрештою, скіфи славились не тільки як воїни. З часів Гесіода їх уважали “найсправедливішими із смертних”. Скіфський царевич Анахарсис увійшов до античної традиції у числі семи найвеличніших мудреців.
Разом зі скіфами у херсонських краях мирно співіснували еліни - античні грецькі поселенці. Про це переконливо свідчить “Ягорлицьке поселення” 570 року до н.е. на місці теперішнього села Іванівка Голопристанського району. Дещо пізніше на північному березі Дніпровського лиману, у межах нинішнього Білозерського району, з’явились античні поселення Золотий Мис - поблизу с. Широка Балка, Скелька - поблизу с. Олександрівка, Глибока Пристань поблизу с. Софіївка та декілька інших. Античне місто-держава Ольвія на Кримському півострові відіграла величезну роль у зміцненні економічних зв’язків античного світу і Великого степу. Під впливом грецьких колоністів частина скіфів осіла в їх поселеннях і асимілювалась. Сучасні вчені називають їх калліпідами, які “схожі на скіфів, але на відміну від них сіють і їдять хліб”, - засвідчує батько історії Геродот.
Проте справжніми господарями причорноморських степів залишались царські скіфи, які вважали усі племена-сусіди своїми рабами. Саме вони залишили після себе величні степові кургани-піраміди. Поблизу райцентру смт Нижні Сірогози розташований 20-метровий царський курган Огуз. Поруч села Новоолександрівка того ж району збереглись ще два царських кургани – Деєв і Козел. Ще три скіфських кургани - свідки тогочасних скіфських володінь і побуту, дійшли до нас у степу неподалік - Перший Мордвинівський, Верхньорогачицький і Малолепетиський на околицях однойменних сіл.
Кінець володарюванню скіфів у Північному Причорномор’ї поклало вторгнення на територію сучасної північної Херсонщини іраномовних арійських племен сарматів. Під їх тиском частина скіфів перекочувала у Нижнє Подніпров’я і заснувала тут чимало міст-фортець. Античний географ Птолемей засвідчив для нас їх назви: Амадока, Азагарій, Сар, Серим, Метрополіс - тобто “столиця”. Точне місце їх невідоме, але на Херсонщині відкрито чимало пізньоскіфських городищ як поблизу, так і в самих селах Львове, Новомиколаївка, Зміївка, Червоний Маяк, Республіканець – Бериславського району; Гаврилівка і Антонівка – Нововоронцовського району; райцентрів Велика Лепетиха і Горностаївка. Існує науково-історична гіпотеза, що мешканці цих міст, можливо, стали першими слухачами проповідей Святого апостола Андрія Первозванного.
 Верховий гунський і піший готський воїни у IV ст. уже нашої ери. (Реконструкція).
Тоді ж, на межі нової ери, до берегів Дніпра докотилась нова хвиля кочових племен аланів. Херсонщина стала частиною держави аланських царів Фазоя й Інісмея. Їх панування і римська військова присутність припинились остаточно із нашестям готів. Саме Херсонщина стала центром держави східної гілки готів-грейтунгів, які заснували свою столицю Данпарстадт - у поселенні перших століть уже нашої ери у пониззі Дніпра, залишки палацових будівель якого були розкопані на Бериславщині. Тепер ця надзвичайна знахідка похована на дні Каховського моря. До середини ІІІ століття панування готів поширилось на значну територію України, сучасну Румунію і частину Росії. У ІУ столітті готи прийняли християнство і стали першим християнським державоутворенням на території Східної Європи.
Однак колесо історії невмолимо оберталось за вищими, тільки йому відомими, законами творення
цивілізацій. У 375 році на Північне Причорномор’я обрушились кочові гуни. Саме у Причорномор’ї народився “бич Божий” – король гунів Аттила, який кинув виклик Римській імперії і смерчем пронісся територією Західної Європи. У 558 році територією Херсонщини, немов ліс, окремими масивами якого тоді ще була багата південна земля, на Захід прошуміли авари. Після них – болгари, які під керівництвом хана Аспаруха заснували свою державу на Дунаї.
Уже у відносно переконливому зримому минулому, у 824 році, до Північного Причорномор’я прийшли з Уралу племена древніх угорців-мадяр і заснували на цих землях свою першу державу Леведію, названу на честь першого мадярського хана. Молода держава, що розташовувалась між Дніпром і Дністром, проіснувала недовго, до 897 року. І мадяри-венгри змушені були відступити на захід під натиском кочівників-печенігів. На заході вони утворили свою державу з нинішньою назвою Угорщина. Досі день отримання батьківщини народ цієї держави вважає головним національним святом.
Загалом же пониззя Дніпра особливо, і почасти Північне Причорномор’я, стали рубежем зіткнення стосунків між молодою Київською Руссю і Візантійською імперією.
Функції поштового зв’язку тоді виконували піші та кінні гінці (вершники) зі спеціальними повідомленнями і дорученнями та супутньо – купці на човнах, кораблях, кінно-в’ючних валках. |