 | Хроніки подій Миколаївської пошти. На початку ХІХ сторіччя Миколаїв став центром Миколаївської губернії. Тут розмістився штаб Чорноморського флоту. Пізніше Миколаїв став центром суднобудування, великим портом, з якого Росія відправляла на експорт значну частину вирощеного в південних степах хліба. Так визначилася спеціалізація краю, яка є актуальною і понині.
З 1879 року у Миколаєві почала працювати так звана “міська пошта”. В хроніці новин того року записано: “11 січня у Миколаєві заснована міська пошта, яка знаходить в будинку 7/2 на розі Фалеївської і Католицької (нині вулиця Адмірала Макарова) вулиць”. Приміщення збереглося до наших днів, нині це житловий будинок №17.
На початку 80-х років відкрились нові казенні поштові відділення в Новому Бузі, Баштанці, Калинівці.
 В 1899 році в Миколаєві відкрилось поштове відділення на Військовому ринку на вулиці 5-а Слобідська, 6. На початку ХХ-го століття миколаївська поштово-телеграфна контора розташувалась на розі вулиць Спаська і Наваринська, крім відділення на Військовому ринку, існувало також поштово-телеграфне відділення при Біржевому комітеті по вулиці Велика Морська,22. До початку ХХ-го століття в Херсонському повіті нараховувалось 20 поштових і телеграфних відділень, 19 поштових станцій і 36 поштових пунктів. Більш пізніший розвиток поштової галузі тісно зв’язано з революційними подіями 1917 року і наступними п’ятирічними планами народного господарства колишнього СРСР. Праця поштовика завжди була нелегкою. Скажімо, в роки Великої Вітчизняної війни вдень і вночі, під пекучим сонцем і люту непогоду листоноші несли вісточки від чоловіків, синів, дочок, просто знайомих. Їх чекали в кожному домі із страхом в очах і надією в серці, разом з ним плакали, разом раділи. Розвиток поштового зв’язку, як свідчать документи належать до видатних подій духовної і матеріальної культури Північного Причорномор’я ХVІІІ – початку ХІХ століття. В ході російсько-турецьких війн на землях запорізьких козаків були засновані поштові станції. Потреба російських гарнізонів, які дислокувались у відібраних у Турції фортецях, у сполученні з Україною, а через нею – з Росією примусили запорожців обладнати ще чотири поштові гони. Після ліквідації Коша Запорізького в 1775році поштові гони перейшли до відомства Російської держави. В кінці ХVII століття в підпорядкування Головного правління поштових справ Росії знаходилось 4 поштамта – Петербурзький, Московський, Малоросійський і Прикордонний.На карті Катеринославського намісництва в 1784 році поштові станції показані біля сіл Піщаний Брід, Лиса Гора, міста Ольвіопілля, на річці Корабельній, Костянтинівни, Олександрівни, Соколів, Скаржники, Троїцького, Севиного, Матвіївни, Віточки, Спаського, Станіслава та інших.
В 1790 році купець Кузьма Щербаков побудував у Миколаєві на розі нинішніх вулиць Шевченко і Радянської поштовий будинок. На початку ХІХ століття існували тракти з Миколаєва в Єлизаветград з проміжними станціями, з Миколаєва в Херсон – із станціями в Білозірці і Копанях. На шляху з Миколаєва в Одесу, відстань між якими вимірювалася в 126 верстів було 7 поштових станцій. На кожній з 2-ох проміжних станціях на тракті Очаків-Миколаїв утримувалось від трьох до шістнадцяти трійок коней. Крім того, через територію сучасної Миколаївської області в середині ХІХ століття проходили поштові тракти з Петербурга в Сімферополь, із Москви в Одесу.
На той час поштова станція в Миколаєві знаходилась на Німецькій (Фалеївській) вулиці і належала спочатку купцю А. Самошкіну, а 1857 році була передана казенному управлінню. Поштова контора розташовувалась на розі вулиць Декабристів і Адміральської.
Селянська реформа 1861 року і організація земельного управління порушили питання про створення земельної пошти. Приймання і видача кореспонденції проводилась в 19 волосних правліннях, у Миколаєві - на вулиці Тавричка, 42 (вулиця Шевченка). У Миколаєві перебувала і земська поштова станція, яка знаходилась на вулиці Рибній, 19 ( ріг вулиці Фалеївська і Чкалова). |