 | 
Слово "пошта" походить від латинського виразу "mansio posita", тобто "Станція в дорозі". Наша пошта є однією з найстаріших у Європі. Організації регулярних поштових повідомлень передувало створення в XIII столітті так званої "Ямської гонитви", тобто поштових станцій з кіньми і візника для пересування гінців і посильних до наказів і донесеннями. Поступово Ямська гонитви перетворюється в спеціальну службу для пересилання та вручення письмових повідомлень. 1965 слід вважати роком заснування державної пошти. З цього часу термін "Ямська гонитви" замінюється словом "пошта". Візники були одягнені у формений одяг і стали називатися "поштаря". Подальше поліпшення поштовий зв'язок отримує за Петра I. До 1725 протяжність поштових шляхів склала 10677 верст.
Засновані перші поштамти в Москві, Ризі, Петербурзі, у багатьох містах створені поштові контори. Для обслуговування армії створено військово-польова пошта. У цьому ж році крім листів і посилок по пошті почали пересилати гроші і була введена доставка кореспонденції листоношами.
З історії полтавської поштової служби
На початку XVIII століття почали відкриватися перші поштові контори. Піклуванням полковника Полтавського полку війська Запорозького І. Черняка у 1720 році з'явилась пошта у Полтаві. До нашого часу зберігся рапорт, адресований малоросійській колегії :"Від усього полку вибрано в поштеймейстери у Гадячі значкового товариша Степана Калініна , а в містечку Опішні військового товариша Олексія Тимченка"...
Згодом полтавською поштою керував пошт-директор, майор І.Скоропадський. По території Полтавської губернії проходили 6 із 9 поштових трактів України, зокрема : Глухів-Полтава, Полтава – Київ, Глухів – Переяславль, Ромни – Лубни, Полтава – Чернігів, на яких знаходилось 60 міст і містечок. Пошта відправлялася 2 рази на тиждень в точно обумовлений час. Незважаючи на існуюче на той бездоріжжя, швидкість її пересування була доволі високою - скажімо, відстань між Глуховим і Полтавою долалась за 39 годин. Забезпечення безперебійного функціонування поштових трактів покладалось на органи місцевої влади. На 9 поштових трактів існувало 72 станції, що обслуговувались 15 поштмейстерами і 165 листоношами, в розпорядженні яких знаходилось 300 коней. Листонош і коней надавали козацькі полки.
У першій половині XIX ст. система поштового зв'язку суттєво розширилась. На той час через Полтаву проходило 4 тракти - на Харків, Кобеляки, Зіньків, Кременчук. Через Полтаву возили пошту із Санкт-Петербурга в Крим.. Кроком вперед у розвитку поштового зв'язку, підвищення його оперативності стало створення на Полтавщині у відповідності з Положенням про організацію зв'язку від 28.05.1855 року поштово-телеграфних контор. Вони входили до складу Катеринославського поштово-телеграфного округу, ліквідованого у 1919 році. Цьому органу був підпорядкований і Полтавський поштамт, який має свою власну і досить цікаву історію.
У 1803 році Олександр I дозволив спорудити у Полтаві будинок для Малоросійського поштамту. Цю будівлю, що в архітектурному ансамблі Жовтневого парку стала справжньою окрасою міста, було збудовано за проектом архітектора Є.Соколова в 1809 році. Будинок поштамту став першою спорудою Круглої площі. Відразу після зведення в ньому проживав генерал-губернатор Рєпнін, згодом у флігелі мешкали німецькі колоністи, яких царський уряд запросив у Росію ткати сукно. Тривалий час під дахом поштамту розташовувалася губернська поштова контора. У вільних кімнатах проживали поштові чиновники, навіть, за припущеннями, артисти Полтавського театру, який очолював І.Котляревський. Наприкінці 90-х років XIX століття тут знаходилася чоловіча гімназія, потім жіноче училище, перетворене згодом у Маріїнську жіночу гімназію.
В 1943 році будівля поштамту повністю згоріла. В 1960-1963 роках вона була відбудована за проектом архітектора Л.С.Вайногора |