 | 5 травня 1383 року литовський князь Вітовт видав грамоту на володіння землею з прилеглими лісами, де нині розташований Шаргород, своєму слузі В.Карачевському. У дарчій грамоті зазначалося, Карачевський повинен «вирубати ліс і на сирому корені заснувати Княжу Луку». Але ця місцевість довгий час залишалась малозаселеною. Пізніше, з 1497 року, Княжу Луку стали називати Карачевою Пустиню, за ім'ям першого її власника.
Кінець 1580-х років - активне заселення євреями. В 1589 році у Шаргороді зводиться синагога.
< Синагога >
Синагога в Шаргороді (1589 р.) має великий (близько 15х15) молитовний зал, перекритий дев’ятьма квадратними в плані зімкненими склепіннями на попружних арках, що спираються на восьмигранні стовпи й товсті стіни. Рівні фасадні площини з арковими вікнами завершені карнизом, над яким встановлено атик хвилястого абрису, складеного з окремих ланок – забраних у стовпчики криволінійних щитів і наріжних циліндричних веж. Вісь головного входу на рівні аттика підкреслена масивнішим і вищим двоярусним щитом, оздобленим волютами.
У 1579 року князь Ян Замойський, який на той час володів цими землями, одержав від короля грамоту на спорудження замку.
Фортеця одержала назву Шаргород - на честь Флоріана Шарого, засновника дому Замойських, за сумісництвом ще й католицького святого. Тобто ніяких тобі геометричних асоціацій, як і є якісь паралелі, то лише з кольоровим: Шарий польською - Сірий. Ян Замойський мав фінанси і можливість запросити для будівництва високопрофесійних італійських архітекторів - і можливістю цією скористався. Система фортифікації Шаргорода почала будуватися 28 травня 1585 року відомим архітектором Бернардо Морандо - автором укріплень польського Замостя.
У 1588 році Шаргород дістав магдебурзьке право.
У 1640-х роках місто було міцною фортецею і відігравало важливу роль в охороні південних кордонів від нападів кримських татар. Населення Шаргорода брало активну участь в боротьбі проти соціально-економічного гніту, а під час визвольної війни українського народу 1648—1654 років містечко було зоною частих боїв. На початку серпня 1648 року загони Максима Кривоноса штурмом оволоділи Шаргородом. Містечко увійшло до Брацлавського полку Данила Нечая. Активно допомагало населення війську Богдана Хмельницького. За Андрусівським перемир'ям Шаргород відійшов до Польщі. Протягом другої половини XVII століття страждав від турецько-татарських набігів. У 1672 року турецька армія захопила Шаргород. Турки перейменували місто в Кучук-Стамбул (Малий Стамбул), зважаючи на його торгове значення. Двадцять сім років жителі Шаргорода терпіли від турецької неволі. З 1699 року містечко знову стає польським. Шляхта відновлює свої порядки, що викликає хвилю національно-визвольної боротьби у 1702-17024 роках.
Щоб закріпити за собою українські землі, шляхта будує костьоли, монастирі. У другій половині XVIII століття поляки намагаються перетворити Шаргород в один з центрів підготовки єзуїтів на Поділлі. Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Шаргород увійшов до Подільської губернії. У 1850 року містечком став володіти князь Р. Сангушко.
Друга половина XIX століття визначна для жителів містечка значними зрушеннями в розвитку культури. З 1870-х років тут працювали повітове та церковнопарафіяльне училища. У 1886 року з'являється перша згадка про бібліотеку. У Шаргородській бурсі навчалися Степан Руданський, Михайло Коцюбинський. Шаргород залишався єврейським містечком. В кінці ХІХ століття в місті було 6, а на початку ХХ 9 синагог.
Перша половина XX століття це розповсюдження радянської влади, панування інтервентів, петлюрівців. Єврейська громада Шаргорода під час громадянської війни декілька разів страждала від погромів. Після закінчення війни, в середині 1920-х років в місті був створений єврейський колгосп «Красний Пахарь». 1926 року євреї становили 61% від загальної кількості населення Шаргорода (2697 особи), але вже в 1930-ті роки всі синагоги міста були закриті місцевою владою.
Під час Другої світової війни територія південного Поділля була підконтрольна румунам і входила до так званої Трансністрії. В місті було створене гетто куди переселялися євреї Бессарабії, Буковини і Румунії (до семи тисяч євреїв). Румуни не проводили масових розстрілів. Євреї шаргородського гетто й помирали від хвороб та голоду.
1923 року Шаргород стає районним центром, з населенням 2450 чоловік. Довоєнний період позначився розвитком господарства і промисловості. 22 липня 1941 року гітлерівці захопили Шаргород і панували тут до 20 березня 1944 року, доки війська 2-го Українського фронту не звільнили містечко. Після війни Шаргород став відновлювати господарство.
< Миколаевський монастир >
(Заснований в 17 віці, зруйнований турками, в 1718 восстановлений уніатами. В 1795 після закінчення розподілу Польші монастир знову передали православним. В 1797р. в монастирі була відкрита семінарія, а піздніше духовне училище, яке проіснувало до 90-х рр. 19 ст.)
(стіна та башня)
(вид з вулиці)
(колокольня)
(вид з північного-заходу )
< костел Флоріана Шарого >
(побудований у 1595 році)
|