 | Селище розташовано на гористій і водночас низинній місцевості поблизу злиття двох річок - Браги і Рову. Далеке минуле околиць Браїліва відкриває знаходження палеолітичних стоянок стародавніх людей. (Кам'яні та крем'яні знаряддя праці: кілька ручних рубил, наконечник списа, крем'яний ніж, молотки досі зберігаються в історичному кабінеті Браїловської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів).
Точне заснування як міста - суперечливе питання. Деякі вчені вважають, що Браїлів існував раніше до приходу литовських князів, і висувають версію, що Браїлів міг бути урочищем, де ховалося місцеве населення від татар та турків.
Остаточне походження назви міста не з'ясовано. Існують схожі назви в інших областях України і , навіть, в Румунії та Молдові. Можливо назва походить від слова "брай" - товкача для збирання бринзи.
1740 р. Францишек Потоцький розпочав будувати костел, а завершив Станіслав Потоцький. Браїловський монастир має типову композицію: костел і приєднаний до нього з боку хору корпус келій. Однак костел має вигляд дещо нетрадиційний. З північної сторони при вході здіймається дзвіниця, що своєю багатою пластикою і великими нішами, швидше нагадує пишну палацову башту в стилі бароко. В склепінчастих перекриттях зроблено овальні ніші - дзвони тут звучали по-особливому. В прозірчастому малюнку кованих поручнів другого ярусу дзвіниці центральне місце займає зображення семикінцевого хреста під короною - гербу Потоцьких, переробленого після переведення монастиря в православний старообрядний хрест. Браїлівські розписи монастиря дуже славились. Виконав їх в кінці XVIII ст. фарбами по штукатурці художник-монах Йосип Прахтль на замовлення Франциска Потоцького. Король Станіслав Август, відвідуючи Браїлів в 1787 р., милувався цими фресками. На жаль, їх сюжетні декоративно-орнаментальні мотиви збереглись погано. Зараз фрески частково реставровані. Після польського повстання 1831 р. монастир було переведено в православний Троїцький, а тому були внесені деякі корективи в архітектуру будівель. Попри активну полонізацію, православ'я у Браїлові не занепало. У 1741 р. православний люд мав свій прихід. За часів Коліївщини за наказом Гервасія Лінцевського єпископа Переяславського була заснована православна протопопія. Постійно велася боротьба з унією, у якій чи не найактивнішу участь брали загони Савки.2 Але вже починаючи з 1768 р. православний рух був придушений конфедератами. А з приходом російських військ в 1773 р. до Браїлівської протопопії приєднались 21 священик і прихід. 24 липня 1781 р. було схвалено дозвіл на будівництво каплиці у містечку. А 6 травня 1783 р. відбулося освячення Браїлівської церкви Святої Трійці.
У 1793 р. Поділля ввійшло до складу Росії. Після того, як в 1832 р. з Браїлівського монастиря виселили католицьких монахів, православна церква почала клопотання про перехід Вінницького жіночого монастиря в Браїлів. В 1845 р., якраз на свято Трійці, відбулося переселення Вінницького жіночого монастиря в Браїлів. Процесію зустрічав сам архієпископ Арсеній. На честь свята монастир отримав назву Святотроїцького. Цього ж року при монастирі було створено училище для сиріт.
Великий монастирський храм постає прямо напроти в'їзду в монастир. За ним тягнуться корпуси, окремі флігелі, а ще далі - господарські приміщення.
Територія Браїлова під час 2 світової війни входила до складу Транстністрії (Задністров'я), тобто в зоні окупації Румунії. В 1942 р. монастир був відкритий, як багато храмів і монастирів на той час. В 1962 р. монастир було знову закрито. Постійні наклепи і брехливі звинувачення сприяли цьому.
В 1989 р. монастир було повернуто Православній церкві. 19 березня 1990 р. відслужена перша служба. За 10 років відновлено храм, що був завалений сміттям. Збудували дзвіницю, зробили внутрішню і зовнішню реставрацію всього корпусу і зовнішньої частини Троїцького собору.
< Троїцький Собор >
Державний музей П.І.Чайковського і Н.Ф.фон-Мекк розміщений у колишньому палаці фон-Мекків( нині пам’ятка архітектури XIXст.). Вперше, 17 червня 1878 року сюди прибув, на запрошення Н.Ф.фон-Мекк, геніальний російський композитор П.І.Чайковський.Саме у Браїлові Петро Ілліч написав три п’єси для скрипки з фортепіано „Раздумие”, „Скерцо”, „Мелодія”, романси „Сердь шумного бала”, „То было раннею весною”, „Серенада Донжуана”, а в Сьомках закінчив оперу „Орлеанська дева”. Експозиція музею розповідає про життя і творчість генія світової музики. В інтер’єрі – улюблені речі Надії Філаретовни, музичні інструменти, медалі та рідкісні видання з історії музики XIXст. Особливу увагу відвідувачів привертає робочий кабінет-„кімната-ліхтарик”, в якому свого часу працювали Н.Ф.фон-Мекк і П.І.Чайковський, а також „Музична бібліотека фон-Мекк”- унікальна колекція нотних видань нотовидавничих фірм XIXст.:П.Юргенсона, Ф.Стеллавського, В.Бесселя, Л.Ідзіковського та ін. Картини відомих вінницьких художників І.Ященка, М.Чорного, О.Сидорова, І.Синепольського роблять експозицію самобутньою і яскравою.
< Державний музей П.І.Чайковського і графині фон-Мекк >
|