 | Назва містечка походить від імені першого поселенця - козака Чурило. Так поселення назвали Чурилівці, вже потім назва перетрансформувалася на Курилівці. Приставку Муровані містечко дістало, коли з’явився перший кам’яний замок (XVIст)
Вперше Муровані Курилівці згадуються у 1493р. Тоді, як пише Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich, поселення налічувало 9 дворів.
В 1565р поселення потрапляє у володіння феодала Полянського. Він зводить навколо Курилівців перші оборонні споруди. В 1775 Мурованим Курилівцям надається статус містечка і право влаштовувати дві ярмарки на місяць.
До 1793р містечко перебувало у власності родини шляхтичів Косаківських. Остання власниця з Косаківських – Катарина (уродж. Потоцька), була опозиційно налаштована проти політики Станіслава Августа Понятовського та була прихильницею Барської конфедерації. Після того як графиня Катарина Косаківська відмовилася присягати на вірність цариці Катерині ІІ, її маєток був конфіскований і наданий власність поміщику Комару.
З 1861р Муровані Курилівці стають центром волості Ушицького повіту.
В 1867 Олександро Комар продає маєток контр-адміралу К.М. Чихачеву, учаснику російсько-турецької війни на Балканах, директору Російського товариства пароплавства і торгівлі на Чорному та Азовському морях.
На початок 20 ст. Муровані Курилівці були досить розвинутим містечком. Тут налічувалось 4730 жителів. Тут були цукровий завод, механічна та мідеплавна майстерні, школа, ремісна майстерня. Діяли православний собор, 8 іудейських молитовних будинків.
З 1922 Муровані Курилівці центр району Могилев-Подільского округу, а згодом Вінницької області.
Як вже згадувалося, маєток від Катерини ІІ отримує Станіслав Комар. Майже всі споруди відносяться до 1805р., вони дожили до нашого часу – палац, стайні, флігелі. Так як Косаківські не проживали в Курилівцях, то нове житло для родини Комарів - палац зводився прямо на місці замку XIV. Так, як зазначає Дмитро Малаков, кам’яні мури-ескарпи з низькими амбразурами стали своєрідним стилобатом (верхня частина ступінчатого цоколя будівлі або підніжжя колонади). Так як місцевість, на якій зводився палац – рельєфна, то будівля була з головного фасаду двоповерхова, а з паркового мала три поверхи.
Палац колись був завершений не трикутним аттиком як зараз, а прямокутним з трьома скульптурами на центральному ризаліті, бокові фасади прикрашало по 2 скульптури. Цікава деталь, власник забажав, щоб палац був побудований за стилем Луврського замку.
В рівні першого поверху паркового фасаду вздовж будівлі проходить галерея на стовпах, над якою на ризалітах розташовані балкони, на кам’яних фігурних консолях. Перед цим же фасадом – велика тераса, влаштована на навовому перекритті оранжереї, яка і складає нижній поверх палацу - цоколь. Раніше над цокольним поверхом балкон мав ажурні ковані поруччя, а винос його давав дуже глибоку тінь, яка утворювала сильний контраст цокольного поверху, який знаходиться в ній так два світлих верхніх поверхи.
Планування дворових приміщень поступово переходять одне в одне, вестибуль та зала розташовані в центральній частині. При ремонті у 60-х роках XX ст. палац трохи перебудували. Так був перепланований вестибуль, змінені розміри та рівні вікон другого поверху.
Також до наших днів дожили залишки фортечних стін та ексапрун.
В 1917 тут розміщувалася прикордонна військова частина. З 1939 р на території маєтку знаходиться дитячий інтернат.
Наприкінці XVIII ст. біля палацу було розбито парк. В 1814р його переплануванням зайнявся досить відомий майстер цієї справи – ірландець Діонісій Маклер. Він використав природні дані ландшафту, і розбивав парк з урахування величезних природних скель, пагорбистої місцевості, відкриваючи перспективи на палац. Так наприклад, дуже вдалий ракурс для фотографії - як палац любується своїм відображенням в озері.
До парку проходимо через міст шлюз. В трохи зарослому парку збереглися дві кам’яні лави того часу. Однією особливостей парку була кам’яна баба. Ії було знайдено неподалік від містечка і встановлено в парку останнім власником Чихачевим. В 20-30хх роках 19 століття кам’яну бабу було знищено.
( Неподалік від маєтку знаходиться кам’яний трьохарковий міст через ріку Жван. Побудований в 1805р. )
< Церква Різдва Богородиці >
 |