 | Історія пошти Вінниччини
Історія поштового зв’язку на Вінниччині сягає кінця 18 – початку 19 століття. У книзі О.С.Петренка “Брацлавське намісництво” є документ за №12 1794 р. грудня 11. Вінниця.- Ордер Брацлавського губернатора Ф.Берхмана бершадському городничому з приводу відкриття у Бершаді поштової контори.
Ордер
Г-ну капитану Грунеру
Правящий в Виннице должность губернскаго почтмейстера г-н пример-майор и кавалер Вестфалин рапортом мне представляет, что императорскаго Малороссийскаго почтамта почтдиректор г-н колежский советник Милорадович предоставил ему открыть в Брацлавской губернии уездные почтовые конторы, для чего и отправлены от него дванадцать почтмейстеров, которые за настоящим открытием тех контор должны вступить в должность, а потому и просит об отводе под уездныя почтовыя конторы в тех городах, куда оные назначены, пристойных домов кому следует учинить предписании. Вследствии того, рекомендую Вашему благородию для помещения в городе Бершади почтовой конторы приискать завременно и приготовить выгодной и пристойный дом, а когда определенной почтмейстер к Вам явится, тогда отвесть ему оной и при открытии почтовой конторы чинить все зависящее по должности Вашей пособие, а ко мне об исполнении донесть.Губернатор Берхман Декабря, 11 дны 1794 года Винница
(ДАВО, ф.678,оп.1,спр.1, арк.6-6 зв. Оригынал.Рукопис.)
А згодом у 1795, 6 вересня був виданий Указ Імператриці Катерини ІІ даний Мінскому, Волинському, Подільському і Брацлавському Генерал-Губернатору Тутолміну – «Объ устроенiи почтъ и содержанiи оныхъ въ Губернiяхъ: Минской, Волынской, Подольской и Брацлавской».
Перед цим указом було розглянуто опис доріг, що пролягали в Губерніях з позначенням поштових станцій і кількістю на них коней, з примітками відносно облаштування і утримання пошт. За цим було ряд вказівок: 1) зробити всі потрібні і залежні від губернатора розпорядження, “дабы почты исправное и безостановочное дъйствiе имъли», 2) що стосується потрібних, по зроблених розрахунках, грошей на установу і утримання пошт, включаючи туди і побудову поштових будинків за три роки на всіх станах, то Брацлавській губернії виділялось 67.000 карбованців, Подільській –61.000 карбованців. В цьому ж Указі визначалось, що утримувачі станцій повинні звичайну письмову пошту возити без плати один або два рази в тиждень, в дивлячись по необхідності.
Після Указу від 22 жовтня 1830 року ліквідувалися всі поштамти, крім Московського і Петербурзького. Тоді ж поштові установи губерній в тому числі і України розподілялися на округи. Подільській губернії із центром у Кам’янець-Подільську підпорядковувалися повітові контори у Могильові, Брацлаві, Балті, Тульчині, Проскурові, Ольгополі, Летичеві, Літині, Ямполі, Гайсині, Хмільнику, Летипових (Ушицька), Барі, а також у Вінниці.
На межі 19 і 20 століть у провінційному місті Подільської губернії Вінниці почав діяти поштово-телеграфний зв’язок. Перша поштово-телеграфна контора була відкрита у 1899 році. Жителі міста, аби скористатися її послугами, прямували на вулицю Поштову (тепер Соборна).
Історичні архіви зберегли досить мало відомостей про розвиток пошти з року в рік. Так, наприклад зберігся запис від 28 лютого 1911 року за №46 з журналу засідання Гайсинської Міської Думи під головуванням міського голови Попова за присутності 19 із 20 осіб, із складу Думи. Йшлося про те, щоб кореспонденція в м.Гайсин та із Гайсина направлялась вузькоколійною залізничною дорогою. Навіть розглядалося питання щодо направлення клопотання відповідного змісту до Начальника Кишинівського Поштового Округу. Виходить на той час (приблизно 1911 рік) деякі поштові установи, що розміщені тепер у Вінницькій області тоді підпорядковувалися Кишинівському округу.
В 1918 році в м.Вінниця була організова окружна контора зв’язку, в яку входили повіти – Іллінці, Дашів, Брацлав, Літин, Летичів та ін. До неї також входив міський відділ зв’язку, який об’єднував пошту, телеграф, телефон.Тоді ж у Вінниці функціонувало всього три відділення зв’язку: на Забужжі (тепер це центр міста), на вокзалі та на старому місті. Відділення перевезення пошти на той час не було.
Міський відділ зв’язку здійснював безпосердній обмін пошти з поштовими вагонами. Через Вінницю проходило 4 поштових вагони на добу. Поштовий вагон 21-22,53-54,147-148 і по вузькій колії один поштовий вагон 181-182. З міського відділу зв’язку до поштових вагонів пошта доставлялась відомчим гужовим транспортом.
По місту було встановлено 20-25 поштових скриньок, з яких один раз на день працівниками пішки здійснювалась виїмка пошти. Пошти було дуже мало і на цьому участку роботи було задіяно всього лише дві людини.
Штемпелювання пошти виконувалось вручну. При міській конторі зв’язку працювало шість доставочних дільниць. Листоноші Барковський, Іванов, Старинець, Стадник, Марценюк, Осмальчук доставляли населенню прості і заказні листи, грошові перекази і цінні листи.
На середину 1920 року на Поділлі відступаючим ворогом, бандитами було зруйновано телеграфну і телефонну мережу Губернії. Єдиним вирішенням організації і відновлення зв’язку було створення при воєнкоматах тимчасових Управлінь начальника зв’язку.
В архівних справах також зберігся цікавий документ: “УСРР. Народній Комісаріят внутрішніх Справ. 5 листопада 1928 р. м.Харків. О Б І Ж Н И К №47 Робітничо-Селянської Міліції Української С.Р. Республіки. Всім Начальникам Роб.-Сел. Міліції Округ, Начальникові Роб.-Сел. Міліції Дніпрельстану, Начальникові Школи Комскладу Роб.-Сел. Міліції УСРР. Копія начальникові Роб.-Сел.Міліції АМСРР. Зміст “Про організацію голубиної пошти”. У цьому документі йдеться про те, що останнім часом у військовій справі усіх країн звертається все більше і більше уваги на розвиток поштового голубівництва. Тут же зазначається: “Може показатися чудним, чому нашого часу високого розвитку техніки дається таке значення, такій гадалося би, примітивній формі зв’язку, як голубина пошта”. Нижче у документі йде наступне пояснення: “Це явище з’ясовується тією значною прикметою голубиної пошти, що нею можливо користуватися аж тоді, коли всі інші засоби зв’язку не дійсні. Голубина пошта може вчинити неоцінну послугу тоді, коли втрачено живий зв’язок зі своїми частинами, телеграфний, телефонний та інш., а також у випадках потреби відсилки донесення з таких місць, де немає ніякого технічного зв’язку”. Для того, щоб організувати мережу голубиної пошти по всій УСРР, кожній окружній міліції потрібно було збудувати в окружному центрі голубиний розплідник та потім одержати з розпліднику голубів-витворців.
На початку 30-их років в місто поступало дуже мало газет і журналів.
Окремо при конторі зв’язку було 4 працівники, які доставляли телеграми по всьому місту.
Доставка кореспонденції і виробів друку здійснювалась один раз на добу.
В 1918-1920 р.р. у Вінницькому районі сільських відділень зв’язку не було. Пошту до ближніх сіл забирали із контори зв’язку попутники і передавали адресатам. Пізніше сільради виділяли сільських листонош, які приходили до міськконтори і забирали пошту для своїх сіл.
У січні 1925 року Рада народних комісарів прийняла спеціальну постанову за №22 про розширення мережі поштово-телеграфного зв’язку на селі. Частіше сільські відділення зв’язку розміщувались у приватних будинках, а їх начальниками були господарі приміщень.
27 лютого 1932 року була утворена Вінницька область.
Наказом НКУ/140 Народного комісаріату зв’язку СРСР від 23 березня 1932 року було призначено начальником Вінницького управління зв’язку Кароліна Г.Г. На посаді начальника обласного управління зв’язку він працював з 1932 по 1937 роки. Репресований. Посмертно реабілітований у 1956 році.
На 1932 рік в області послуги поштового зв’язку надавали: 64 районних контори зв’язку, 346 відділень зв’язку, 7 відділень перевезення пошти, 4 експлуатаційно-технічних вузла зв’язку, 64 відділення “Союздрук”, 5 виділених підприємств.
Значного розвитку поштовий зв’язок набув за часів передвоєнних п’ятирічок. Уже для перевезення пошти по місту, очистки поштових скриньок та обміну з поштовими вагонами стали використовувати автомобільний транспорт.
А потім була Велика Вітчизняна війна…
Відступаючи з Вінниці фашисти взірвали будівлю пошти, знищили всі транспортні засоби, майно та обладнання. І тільки 20 березня 1944 року Радянськими військами було звільнено Вінницю від фашистських загарбників і в той же час бувші працівники пошти приступили до відновлення всіх засобів зв’язку.
Збереглася Постанова №54 Виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 19 квітня 1944 р. “Про організацю авіазв’язку по області”.
До 1950 року було повністю відновлено знищене фашистами поштове господарство.
У 1957 році, 27 лютого організовано у Вінниці поштамт.
У 70-і роки минулого століття вінницьких поштовиків наслідував увесь Радянський Союз. Так званий “крижопільський метод” надання послуг поштового зв’язку населенню на дому успішно переймали і впроваджували далеко за межами невеличкого селища Крижопіль, що на Вінниччині. А полягав цей метод у тому, що листоноші Лук’янов, Костюк і Тенюк у період особливої завантаженості населення (чи то в період посівної, літніх робіт, жнив, осіннього збору урожаю) додумалися надавати послуги поштового зв’язку на дому. Надання будь-яких послуг, приймання різноманітних платежів вони здійснювали удома. Крім того, вони склали списки односельців з зазначенням їхніх днів народження, аби вчасно нагадати рідним про привітання близьких поштовими листівками. Дякуючи крижопільському почину, доходи по поштовому зв’язку зростали високими темпами. Так що окупність листоноші досягала 90-і навіть 100 %.
Крижопільський почин успішно підхопила листоноша с.Куна Гайсинського району Терещук З.І. Зінаїда Іванівна досягла таких результатів праці, що була удостоєна високої нагороди: “Лауреат Державної премії України”.
Костел по вулиці Соборна (в минулому Поштова). Костел зберігся та існуе по сьогоднішній день.
Жіноча гімназія по вулиці Соборна (в минулому Поштова). На сьогоднішній день існує як Школа №2 |